Садхґуру про Джидду Крішнамурті

Питання: Садхґуру, мені цікаво, чи не могли б ви  розповісти про Джидду Крішнамурті та його небажання ставати Ґуру?

Мадам Блаватська та Теософське товариство

Наприкінці ХІХ століття та на початку ХХ століття, теософія широко поширилася по всьому світу. Цей процес розпочала пані Блаватська, яка дуже цікавилась окультизмом та містикою. То були часи, коли багато британських та інших європейських шукачів містики – Макс Мюллер, Пол Брантон та багато інших – приїздили до Індії та писали багато книг. Блаватська зробила це раніше за інших.

У ті часи було не так просто дістатися місця де ви можете здобути знання. Насправді, ви мали сісти верхи на коня і поїхати в чужу країну, зіштовхнутися з різними труднощами і спробувати знайти потрібного Ґуру. Це була ціла пригода. Щоб піти на таку пригоду, потрібно мати значну внутрішню жагу, інакше неможливо здійснити таку подорож, де твоє життя знаходиться під загрозою.

Мадам Блаватська побувала у багатьох місцях, їздила до Тибету, Індії, а потім відвідала Тамілнаду і створила там Теософське товариство, яке існує і сьогодні. Вони мріяли створити «ідеальну істоту».

Майтрея або Світовий вчитель

Я не знаю, як далеко вони зайшли, але згідно з йогічним фольклором, існував Йогін на ім’я Суніра, який жив приблизно 40000 років тому. Суніра побачив, що людська свідомість може розвиватися, якщо створити ідеальну людину, яка зможе передати знання іншим людям. Певним чином, він походив з традиції Шиви, тому його мрією було створення істоти подібної до нього. Він хотів ще раз побудувати живого Шиву – ідеального вчителя для світу, який є багатовимірним, та не обмеженим жодним конкретним вченням. Шива дослідив усю людську свідомість і тіло, тому Суніра хотів створити подібну живу істоту.

Суніра почав будувати енергетичне тіло для такої істоти. Він вірив, що на додачу до цього зможе створити й фізичне тіло і випустити його у світ із тривалістю життя в кілька сотень або тисяч років, щоб він міг змінити цілий світ.

Суніра почав працювати над цим проектом, який він назвав Майтрея, найвищим другом людства, але він помер, не закінчивши його. Отже, минуло 40000 років, багато амбітних йогів бралися за той самий проект, який залишив Суніра, і намагались відновити енергетичне тіло ідеального вчителя, який міг би трансформувати людську свідомість. Різні йоги робили спроби зробити це багато разів.

Теософія

Мадам Блаватська, Ледбітер та Енні Безант об’єдналися, щоб керувати цим теософічним рухом у всьому світі, що їм значною мірою вдалося. Вони зібрали найфеноменальнішу окультну бібліотеку на планеті, яка досі знаходиться в Теософському товаристві Індії. Вони зібрали найрізноманітніші книги про окультизм і створили цілу навчальну групу.

Навіть зараз, групи Джидду Крішнамурті називають навчальними гуртками або навчальними групами, оскільки ці навчальні групи були створені Енні Безант та Ледбітером. Енні Безант і Ледбітер мали блискучий інтелект, в цьому не має сумніву, але у них не було внутрішнього досвіду.

Навчання

Вони зібрали феноменальну кількість інформації про всі ці речі і вірили, що завдяки цій інформації та своєму інтелекту вони відтворять «ідеальну істоту». Вони почали шукати відповідне фізичне тіло, яке стане провідником для світового вчителя. Вони обрали Джидду Крішнамурті і почали проводити дуже важкі тренування, щоб підготувати його фізично та розумово.

Ледбітер покинув Індію разом з Джидду Крішнамурті і прибув до Великобританії, де Крішнамурті розвинув дуже західні смаки. Він одягався в найкращі костюми, їздив до Пікаділлі і носив найкращі краватки. Щоб вибрати краватку, йому потрібні були години – дуже прискіпливий чоловік. Він купив собі мотоцикл BSA і насолоджувався їздою.

Медитативний аспект його навчання продовжувався і він став фантастичною людиною. Ми не знаємо ким він був, коли був у Великобританії, але принаймні в пізніші роки він став чимось, що ніхто не зміг розшифрувати. Але він був як квітка – його аромат не можливо було не відчути.

Джидду Крішнамурті відмовляється від звання Світового вчителя

Коли Джидду Крішнамурті було близько 32-33 років, Теософське товариство вирішило оголосити світові, що він є світовим вчителем. Вони влаштували величезну зустріч у Нідерландах, яку, за їхніми словами, відвідали тисячі людей.

Джидду Крішнамурті вийшов на подіум і сказав: «Я не Світовий вчитель, я ніхто». Все Теософське Товариство та їх проект пішли крахом. Вони підготували його до великого життя, а він прийшов і сказав: «Я не Світовий вчитель, я ніхто». Більшість ідіотів сказали б: «Так, я – Світовий вчитель, я – реінкарнація Будди та Ісуса». Він мав розум, мудрість і далекоглядність, щоб сказати, що, «Я не та дурниця, якою мене намагаються зробити».

Потім він вийшов із теософії і почав робити публічні виступи. Він був блискучим оратором. Навколо нього збиралися люди, і він завжди говорив про те, що ніколи не треба залежити від Ґуру, бо його власний досвід роботи з вчителями був таким жахливим.

Коли він говорив, люди сиділи захоплені його величезною мудрістю і розумом. Було щось магічне в тому, як він говорив. Можна було побачити який він пильний і чіткий. Сама атмосфера навколо нього ставала такою. Якщо ви сидите там і слухаєте його, і поворухнете хоча б рукою, він просто встане і піде!

Коли Садхґуру Відвідав Лекцію Джидду Крішнамурті

Коли мені було лише 17-18 років, навчальні гуртки Крішнамурті були дуже модними. В індійській інтелігенції, якщо ви не читали Дж. Крішнамурті, К’єркегора та Достоєвського, вас сприймали за дурня – так воно було!

Кожної суботи у них був гурток, де вони слухали аудіокасети та читали його книги. Деякі мої друзі запросили мене, і я пішов. Вони відтворювали коротке відео. На той час він ще був живий. На відео він розмовляв, а хтось сидів серед аудиторії і просто дивився на нього. Він каже: «Не дивіться на мене так». Той чоловік каже: «Що я можу зробити? Мої очі такі». «Ні, сер, будь ласка, не дивіться на мене так». Чоловік каже: «Що я можу зробити? Мені слід закрити очі? Я просто слухаю вас. Я дивлюся на вас, і все». «Ні, не дивіться на мене так. Заберіть цю людину».

Він зробив це у перший день, коли я приїхав, і мені дуже сподобалось. Він був відвертим. Занадто відвертим. В нього була така цілісність, що ллється через край. Цілісність, яку неможливо не помітити. Я не читав багато його робіт, але прослухав кілька аудіозаписів і переглянув кілька відео. Мені це сподобалось, але я був занадто диким, щоб когось слухати. Життя постійно кликало мене. У мене не було часу слухати ані батьків, ані вчителів, ані Крішнамурті. У мене ні на що не було часу, тому я покинув навчальний гурток і пішов далі.

Шлях Ґ’яни

П’ять вихідних я їздив туди щосуботи вдень лише приблизно на півтори години. Вони програвали одне півгодинне відео чи аудіо, а потім вступали в дискусію. Це була одна велика плутанина, тому що ніхто навколо не розумів, про що він говорить. Він просто говорив про це, це і це. «Що це?» Він просто скаже: «Це є це», бо він відмовлявся використовувати будь-який метод, приклад, притчу, історію або жарт. Лише інтелектуальний аналіз. Це чиста Ґ’яна Марга. Ґ’яна означає шлях інтелекту.

Серед семи мільярдів людей у ​​світі ви не знайдете навіть 10000 людей, які були б здатними на таке, які мають такий гострий як бритва інтелект і можуть обговорювати такі речі без жодного контексту. Можливо, ви знайдете тисячу людей, і ця тисяча людей може не цікавитись духовним процесом, бо задіяна у фондовому ринку чи чомусь подібному.

Навколо Джидду Крішнамурті кожен міг відчути, що ця людина особлива, але ніхто не міг зрозуміти, про що він говорить, тому що він не хотів грати роль Ґуру. Він відмовлявся ініціювати кого-небудь у що-небудь або надавати будь-який метод або процес.

Керування автомобілем на одному колесі

Він казав: «Це все одно станеться». Це правда. У будь-якому випадку це станеться, але, можливо, через мільйон життів. Отже, якщо ви поспішаєте, то ви або повинні мати такий інтелект – що трапляється дуже рідко – або ви повинні бути готові використовувати інші здібності тіла, енергії та емоцій. Він їхав на своєму автомобілі на одному колесі. Він добре це робив, але ніхто інший не міг би цього зробити.

Скільки з вас можуть керувати машиною на двох колесах? Є люди, які можуть це зробити, але чи це найкращий спосіб керувати автомобілем? Цей чоловік давав поради: «Якщо ви їдете на своєму автомобілі на двох колесах, знос шин зменшиться, автомобіль буде займати набагато менше місця, ви зможете робити смуги шосе набагато вужчими, існує багато переваг», але скільки людей можуть це зробити? А він їхав на одному колесі – це ще важче.

Він був фантастичною людиною, але він жив, як квітка, і він зав’янув, як квітка. Коли він був, був аромат. Коли його не стало, залишилися лише книги, але живого процесу більше не було.

Халіл Джебран та Джидду Крішнамурті

Якось я випадково зайшов до будинку Халіла Джебрана в Лівані. Це будинок, який варто відвідати. Гарне місце в горах, де всередині вітальні тече маленький струмок. Одного разу Джидду Крішнамурті був неподалік і Халіл Джебран пішов його зустріти.

Пізніше Джебран сказав: «Коли я зайшов до кімнати, я врізався у стіну любові». Ви ніколи не асоціювали б Джидду Крішнамурті з любов’ю. Він точно не виглядає люблячим, але він є люблячим. Його енергії – це абсолютне співчуття, але слова ріжуть як ніж.

Навколо нього люди щось відчували, але не могли утримати це, бо він не давав цьому затриматися. Він казав: «Якщо ви щось тримаєте, ви можете застрягти в цьому, тому не тримайте». Це певний підхід. Я не кажу, що це неправильно. Це прекрасний спосіб. Якби у світі існували мільйони гострих як бритви розумів, це був би казковий спосіб життя, але в існуючій ситуації, в якій перебуває людство, коли інтелект людей заплутаний у мільйоні речей, цей метод більшість людей просто нікуди не приведе. Це прекрасний процес, але для цього повинні бути люди, які можуть його збагнути.

Джидду Крішнамурті був схожий на квітку, аромат якої відчувався, коли він був живий. Він говорив дуже гарні слова. Якщо ви хочете скористатися його інтелектуальним методом, щоб позбутися певних речей, це може бути корисним. Його інтелектуальний блиск проявлявся щохвилини його життя.

Як Джидду Крішнамурті вплинув на Садхґуру

В один з тих днів, коли я відвідував його гуртки, він говорив про освіту. Це мене справді вразило, бо я ніколи не думав про альтернативний спосіб виховання людей. Я лише думав над тим, як у своїй свідомості демонтувати всі системи освіти. Я думав, що ці освітні системи є найжахливішим злом, і я міг би краще зростати під або на манговому дереві залежно від пори року, але не в школі.

Коли він говорив про освіту, раптом мене осяяло, що є інший спосіб робити це. Мені було 17 чи 18 років, я жив дико, і просто мріяв кудись втекти. Я просто подумав, що хотів би віддати дітей до такої системи освіти, про яку він говорив.

Так вже сталося, що коли для моєї доньки настав час піти до школи, вона отримала запрошення до однієї з найкращих шкіл в Уті, куди б кожен хотів віддати свою дитину, але тоді ж у мене промайнула думка: «Добре, але є Школа Джидду Крішнамурті. Чому б не відправити її туди?» І вона вступила до цієї школи, і провела там вісім років.

Отож, ті п’ять суботніх вечорів тривалістю півтори години, мали на мене такий великий вплив, що я так чи інакше передав свою доньку під опіку Крішнамурті. Мій контакт з Джидду Крішнамурті був лише сім з половиною годин, але вони мали величезний вплив на мене.