Що таке справжня любов? Більш глибокий погляд

Падіння в любов

Одного разу Шанкаран Піллай вирушив до парку. Там на кам'яній лавці сиділа вродлива жінка. Він підійшов та сів на ту саму лавку. Через кілька хвилин він підсунувся до неї трішки ближче. Вона відсунулася. Він знову почекав кілька хвилин і наблизився до неї на кілька сантиметрів. Вона відсунулася. Він знову почекав, а потім посунувся ще ближче. Вона вже відсунулася на самий кінець лавки. Він простягнув руку і поклав на неї свою руку. Вона відштовхнула його плечима. Він трохи посидів так, потім опустився на коліна, зірвав квітку, дав їй і сказав: «Я кохаю тебе. Я кохаю тебе так, як ніколи і нікого не кохав у своєму житті».

Вона розтанула. Природа взяла гору, і вони пішли своїм шляхом. Коли вже був пізній вечір, Шанкаран Піллай підвівся і сказав: «Мені потрібно йти. Вже восьма година. Моя дружина чекає».

Вона сказала: «Що? Ти йдеш? Ти ж щойно сказав, що кохаєш мене!»

«Так, але вже час. Мені треба йти.»

Як правило, ми будуємо стосунки в тих рамках, які для нас є комфортними і вигідними. Люди мають фізичні, психологічні, емоційні, фінансові та соціальні потреби. Один з найкращих способів задовольнити ці потреби – сказати людині: «Я тебе люблю». Ця так звана «любов» стала схожа на мантру: «Сезам, відкрийся!». Ви намагаєтеся отримати бажане, промовляючи це.

Кожна дія, яку ми робимо, певним чином спрямована на задоволення якихось потреб. Якщо ви помічаєте це, є ймовірність, що ви можете вирости до любові, як вашої природної якості. Але люди продовжують брехати собі, вважаючи, що стосунки, які вони створили для зручності, комфорту та добробуту, насправді є коханням. Я не кажу, що в цих стосунках зовсім немає досвіду любові, він є, але в певних межах. Не має значення, скільки разів було сказано «Я тебе кохаю», якщо не виправдалися кілька очікувань і вимог, все розвалиться.

Любити безумовно

"Любов має бути безумовною" – так ви міркуєте про неї. Насправді немає такого поняття, як обумовлена любов чи безумовна любов. Просто окремо є умови і окремо є любов. Щойно з'являються умови, це перетворюється на транзакцію. Можливо, зручну угоду, можливо, вдалу домовленість – можливо, багато людей уклали чудові домовленості в житті – але це не наповнить вас, не перенесе вас в інший вимір. Це просто зручно.

Коли ви говорите «кохання», це не обов'язково має бути зручно. У більшості випадків це не так. Це поглинає життя. Кохання – це не найкраща річ, тому що воно з’їдає вас. Якщо ви закохані, то вас не повинно бути. Ви як особистість маєте бути готовими до падіння, лише тоді це може статися. Якщо ваша особистість залишається сильною в цьому процесі, то це просто зручна ситуація, ось і все. Треба розпізнавати, що є транзакцією, а що є дійсно коханням. Любовні стосунки не обов'язково мають бути з якоюсь конкретною людиною. У вас може бути велика любов, не з кимось конкретним, а з життям.

Що ви робите, а чого не робите, залежить від обставин, які вас оточують. Ми діємо так, як вимагає зовнішня ситуація. Ваша зовнішня діяльність завжди залежить від багатьох умов. Але любов – це внутрішній стан, і те, яким ви є всередині, авжеж, може бути безумовним.

Щедрі брати

Моя прабабуся розповідала мені багато історій, але ця історія запам'яталася мені найбільше. Ця історія не є основою мого життя, але, безумовно, певним чином сформувала мене. Жив собі чоловік і його дружина. У ті часи чоловіки обробляли землю, вирощували урожай і заробляли гроші. А якщо у вас були хлопчики, ви могли обробляти більше землі. У них було двоє хлопчиків. Ці два хлопчики виросли в сильних юнаків. Вони тяжко працювали разом з батьком, розширили свої володіння і стали заможними. Коли чоловік постарів, він сказав своїм двом синам: «Я можу померти будь-якої миті. Є єдина річ, яку ви повинні зберігати завжди. Після моєї смерті ви завжди повинні ділити плоди цієї землі п'ятдесят на п'ятдесят. Ніколи не повинно бути ніяких дебатів, суперечок чи бійок з цього приводу».

Старий помер, і хлопці подбали про це. В Індії та багатьох інших частинах світу в той час не існувало питання про поділ землі. Можна було ділити лише врожай, але не землю. Лише в останніх чотирьох поколіннях, можливо, після приходу британців, ми почали ділити землю. Отже, два брати завжди ділили врожай порівну між собою.

Один з них одружився, і у нього народилося п'ятеро дітей. Інший так і не одружився. Але все одно вони ділили все п'ятдесят на п'ятдесят. Одного разу в голову неодруженого брата закрався черв'як. Він подумав: «Мій брат має дружину і п'ятьох дітей, про яких треба дбати, а я неодружений. Проте я отримую п'ятдесят відсотків, і він – п'ятдесят відсотків. Це здається несправедливим. Але так хотів наш батько. А мій брат настільки гордий, що якщо я спробую дати йому більше – він не візьме. Тож спробую зробити щось інше». Він розпочав свою місію. Щойно закінчилися жнива, щовечора він таємно носив на спині мішок зерна і ставив його в комору брата.

Той самий черв'як засів у голові його брата, і він подумав: «У мене підростають п'ятеро хлопчиків. Через кілька років я матиму набагато більше. А мій брат не має нікого. Що він робитиме потім? Але він бере тільки п'ятдесят відсотків, я беру п'ятдесят відсотків. Якщо я спробую дати йому більше, він не візьме». Він почав щовечора брати один мішок зерна і класти його до запасів свого брата. Відбувався своєрідний зворотний осмос зерна. Вони обидва довго не усвідомлювали цього.

Вони старіли, але все одно продовжували це робити. Одного разу, коли вони йшли з мішком зерна до сховищ один одного, вони зіткнулися. Вони подивилися один на одного і раптом зрозуміли, що відбувалося весь цей час. Вони швидко відвели очі, пішли далі, донесли мішки з зерном до місця призначення, повернулися до своїх домівок і заснули. Минув час, вони постаріли і померли.

Мешканці міста хотіли побудувати храм і шукали гарне місце для нього. Після довгих пошуків вони вирішили, що найкраще місце для будівництва храму – це місце, де зустрілися два брати з мішками зерна на спинах і відчули сором за власну щедрість. Якщо ви живете так, ви – живий храм. В такому випадку немає потреби турбуватися про безумовну любов, обумовлену любов і все це.

Джерело вдячності

Якщо ви не рахуєте, що даєте, але завжди пам'ятаєте про те, що отримали, ви природним чином станете джерелом вдячності. Відкиньте цю нісенітницю: «Як багато я зробив!». Якщо ви не маєте очікувань від інших, вам буде легко жити. Якщо ви щось від когось очікуєте, або запитуєте себе, чи вас люблять, чи ні, тоді виникають всі ці проблеми. Коли ви нічого ні від кого не чекаєте, то якщо вони щось роблять, то це чудово для них. А якщо не роблять, то в чому проблема?

Відносини – це транзакція. Потрібні певні навички, щоб провести її вдало. Інакше вони можуть стати потворними. Ви, можливо, бачили, як чудово може бути з кимось в один день, і як неприємно може бути з тією ж людиною в інший день.

На жаль, більшість людей не хочуть визнавати, що відносини – це транзакція. Існують певні базові правила та умови. Тільки якщо ви будете дотримуватися цих правил і умов, ви зможете успішно керувати стосунками. Якщо у вас є ідеї подібні до «наша любов безумовна», в будь-який день вона може бути зруйнована.

Любов – вразливий вимір життя

Я не намагаюся знецінити значення стосунків, але немає нічого поганого в тому, щоб подивитися на обмеження, які в них є. Вони мають обмеження, але це не означає, що вони не мають краси. Квітка така гарна, але якщо її розчавити, то за два дні вона перетвориться на гній. Я можу знищити квітку в одну мить, але чи зменшиться від цього краса і значення того, чим є ця квітка? Ні. Так само і ваша любов є вразливою. Не вірте вигадкам про неї. У той же час, я не заперечую красу, яка в ній закладена.

Але якщо ви зробите такий вразливий вимір основою свого життя, ви, природно, будете постійно відчувати тривогу, тому що ви сидите на такій вразливий квітці. Наприклад, ви побудували свій дім не на землі, а на квітці, тому що вона красива – ви завжди будете жити в страху. Якби ви побудували свій фундамент на землі і дивилися на квітку, відчували її запах і торкалися до неї – це було б чудово. Але якщо ви побудуєте свій будинок на квітці, ви постійно перебуватимете в страху. Я говорю тільки в цьому контексті. Ми не намагаємося заперечити любов.

Любов як потреба

З одного боку, якщо подивитися на це, я не хочу узагальнювати, але для багатьох людей це так, любов – це просто ще одна потреба, без якої вони не можуть жити. Є тілесні потреби, так само є і емоційні потреби. Коли я кажу: «Я не можу жити без тебе», це нічим не відрізняється від того, якби я сказав: «Я не можу ходити без милиці». Якби у вас була милиця, інкрустована діамантами, ви могли б дуже легко в неї закохатися. А якби після того, як ви користувалися цією милицею десять років, я сказав вам: «Тепер ви можете ходити вільно», ви б сказали: «Ні, як я можу залишити милицю». У цьому немає ніякого життєвого сенсу. Так само в ім'я любові ви робите себе абсолютно безпорадними і неповноцінними всередині себе

Чи означає це, що в цьому немає краси та іншого виміру? Авжеж є. Було багато людей, які жили так, що не могли існувати один без одного. Якщо це справді так, що дві істоти стали як одне ціле, то це чудово.

 Історія кохання Королеви

Це сталося з королем у Раджастані, Індія. У нього була молода дружина, яка кохала його і була повністю віддана йому. Але королі завжди мали багато наложниць. Тому він думав, що це досить безглуздо, те, як вона була глибоко захоплена ним. Його це розважало, йому подобалася увага, але іноді її було занадто багато. Тоді він трохи сторонився її і починав зустрічатися з іншими, але ця жінка була повністю йому віддана.

У короля і королеви було дві балакучі майни – це тропічні птахи, які можуть розмовляти краще за папугу, якщо їх навчити. Одного дня один з цих птахів помер, а інший просто сидів і не їв їжу. Король зробив усе можливе, щоб нагодувати птаха, але той просто не хотів приймати їжу і помер через два дні.

Це певним чином зворушило короля. «Що це таке? Це ж природно, що будь-яка істота цінує насамперед своє життя. Але цей птах просто сидів там і помер».

Коли він це сказав, дружина відповіла: «Коли хтось по-справжньому кохає когось іншого, для нього цілком природно піти з іншим, тому що життя для нього потім нічого не означатиме».

Цар жартома запитав: «Чи для тебе це так? Ти так сильно мене кохаєш?»

Вона сказала: «Так, для мене це так». Короля це дуже розвеселило.

Одного разу король пішов на полювання зі своїми друзями. В його голові повторювалася думка про смерть пташок і про те, що його дружина сказала, що її кохання таке ж саме. Він дуже хотів це перевірити. Тож він окропив кров’ю свій одяг та відправив його назад до палацу з людиною, яка оголосила: «Короля загриз тигр, він загинув». Королева прийняла його одяг з великою гідністю, без сльозинки на очах. Вона наказала скласти дрова для вогнища, поклала одяг на них, а потім сама лягла на дрова і померла.

Люди просто не могли в це повірити. Королева просто лягла і пішла з життя. Не можна було вже нічого зробити, бо вона була мертва, тож її кремували. Коли новина дійшла до короля, він був розбитий. Просто з примхи він захотів погратися з нею, а вона насправді померла – не наклала на себе руки, а просто пішла.

В Індії є безліч пар, у яких, якщо один помирає, інший помирає через кілька місяців, навіть якщо вони здорові, просто тому, що їхні енергії були пов'язані між собою певним чином. Якщо ви так пов'язані з іншою людиною, що дві істоти існують як одне ціле, це чудовий спосіб існування. Це не ідеальна можливість, але це все одно прекрасний спосіб жити.

Що значить справжня любов?

Сьогодні, коли люди говорять про любов, вони мають на увазі лише її емоційну частину. Емоції сьогодні диктують одне, а завтра – інше. Коли ви тільки розпочали стосунки, ви думали: «Це назавжди», але вже через три місяці ви думаєте: «Якого біса я з цією людиною?». Тому що все йде від того, що вам подобається і що вам не подобається. У таких стосунках ви будете лише страждати, тому що коли стосунки нестабільні – коли вони то згасають, то розгоряються – ви відчуватимете величезний біль і страждання, які абсолютно не потрібні.

Ідея любові не полягає в тому, щоб створювати біль, хоча про біль написано багато поезії. Причина, через яку ви кохаєте, полягає в тому, що це має принести вам блаженство. Кохання не є метою, метою є блаженство. Люди божеволіють від того, що закохуються в когось, хоча вони були поранені і понівечені безліч разів, тому що коли вони думали, що вони закохані, в них була маленька частинка блаженства. Любов – це просто плата за блаженство. Сьогодні це єдиний спосіб досягнення блаженства, відомий більшості людей.

Але є спосіб відчувати блаженство з власної природи. Якщо ви відчуваєте блаженство, бути люблячим – не проблема; ви в будь-якому разі будете любити. Лише коли ви шукаєте блаженства через любов, тоді ви дуже вибіркові до того, кого любити. Але коли ви у блаженстві, ви можете любити все довкола, тому що немає страху труднощів. Коли немає страху перед труднощами, тільки тоді ви пізнаєте залученість до життя.

Простий процес, щоб стати люблячим

Щодня протягом 15-20 хвилин посидьте з чимось, що нічого для вас не означає – можливо, з деревом, камінчиком, черв'ячком чи комахою. Через деякий час ви побачите, що можете дивитися на нього з такою ж любов'ю, як на дружину чи чоловіка, чи матір, чи дитину. Можливо, черв'як цього не знає. Це не має значення. Якщо ви можете дивитися на все з любов'ю, весь світ стає прекрасним у вашому досвіді. Ви усвідомлюєте, що любов – це не щось, що ви робите; любов – це те, ким ви є.